Червень 2022 року
29 червня - Патріотична відеогодина «Символ нескореної України» до 115 -річчя від дня народження Романа Шухевича – видатного українського політичного та державного діяча. Військовик. Був членом галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії та голова Секретаріату Української головної визвольної ради. (https://www.youtube.com/watch?v=kSGU1ztlo_4)
8 червня - День кращих друзів. Вітання з Німеччини від добрих друзів бібліотеки-філії №3 для дорослих, читацької родини, волонтерки Ірини Гонташ-Куликівської. Вірш Ліни Костенко читає Ангелінка Гонташ. З вірою в Перемогу! #Українці_допомагають_українцям
Квітень 2022 року
Творча майстерка до Дня Матері "Листівка для найріднішої"
В рамках гуманітарно-освітнього проекту "Українці допомагають українцям" 5 травня о 14.00 год. відбулась творча майстерка по виготовленню вітальної листівки "Листівка для найріднішої" у техніці квілінг.

Цікаво, весело,пізнавально! Все буде Україна!

Відеопрезентація "Молитва за Україну"- вірити, молитись, боротися і працювати задля перемоги! Слава Україні!

Ірина Гонташ - Куликівська написала свій перший вірш під назвою "Лютий". Це бажання її душі, це мова її серця- серця українки.
Поезія Наталії Манович, читачки, волонтера бібліотеки-філії №3 для дорослих. Це слова написані совістю і серцем, бо не мовчать музи, коли говорять гармати! (https://www.facebook.com/ternopilCBS)
Ірина Гонташ-Куликівська, читачка, волонтерка бібліотеки №3 для дорослих виконує пісню "Молитва за Україну". Щира, пристрасна молитва за свою Батьківщину! Все буде Україна!

21 лютого - День рідної мови
21 лютого ми відзначаємо міжнародний День рідної мови. Наша рідна українська мова - одна з найбагатших, наймелодійніших мов світу. Це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Шануйте і любіть рідну мову, збережіть її в усій чудовій красі для себе і наступних поколінь.
“Чудова- українська мова!
Не загинула вона у течії віків
Мова солов’їна, мова колискова
Рідного народу і моїх батьків„
В бібліотеці до цього дня була оформлена книжкова виставка-інсталяція «Мужай прекрасне наше слово»

Катерина Мотрич «Молитва до мови». Читає письменниця Галина Шулим

Вірш "Мова" читає учениця 1 кл. ЗОСШ №6 , читачка бібліотеки Гонташ Ангеліна

До Всесвітнього дня читання вголос.
Щорічно у першу середу лютого світ відзначає цікаве й доволі молоде свято, яке присвячено книжці - ДЕНЬ ЧИТАННЯ ВГОЛОС.
Відбулася зустріч з маленькими читачами - третьокласниками ЗОШ 25 під назвою "Читаємо з насолодою". Читали вголос казки, вірші, спілкувалися між собою, радили один одному книги, які читали раніше.Читали цікаві уривки з творів В. Нестайка, Г. Малик, І. Мацко, Б. Мельничука, Г. Шулим та обговорювали їх разом з класним керівником Олександрою Федорівною Михалович. Було весело і цікаво. Адже читання вголос річ надзвичайно корисна. Діти проявляють свої таланти, розвивають увагу та навчаються краще запам'ятовувати інформацію. Тож читайте та відкривайте для себе світ книги. Нумо до бібліотеки, за цікавою книжкою!

Майстер-класи для усієї читацької родини
(засідання гуртка "Родинні посиденьки")

165-річчя Івана Франка

У ці серпневі дні, коли літню спеку по-малу змінює осіння прохолода, дні, коли все навколо ще буяє яскравими барвами, але вже відчувається подих осені; в такі літні дні, коли око радують спілі, налиті соком яблука, сливи, груші та виноград, 165 років назад 27 серпня народився відомий український поет, громадський діяч Іван Якович Франко.

Літературні Франкові читання: поетеса Марія Гуменюк та читачка бібліотеки Ірина Гонташ

8 липня - День української родини

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім’я, родина. В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі».

Сім’я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: Любові, Вірності, Надії. Це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам’ять предків, плекальниця найвищої цінності людства — дітей, майбутнє народу. Людина є смертною, але рід, родина, народ — безсмертний.

Родина — джерело продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдиність Людини — Родини — Нації.

Українська колискова - у ній і безмежна любов до своєї дитини, і материнські мудрі настанови, і роздуми про добро і зло. Вже з колиски формувалося таке ж доброзичливе ставлення до оточуючого світу. У наших колискових калинонька гойдає колисоньку, роботящі котики копають грядочки, стаючи дитині за приклад працьовитості... Співаючи над колискою, українська мати дбала не лише про те, щоб дитина заснула, а й щоб з перших днів свого життя вбирала в себе високі моральні приписи, яким має слідувати в житті.

Родина - нерозділиме і довічне коло, якого нікому не перервати, допоки існує

світ. Тож хай в родинах ваших завжди панують ласка, щирість і добро!

10 червня - 70-річний ювілей письменника Василя Шкляра

«Василь Шкляр має дар написати легко, для людей. Це – якісно, завжди цікаво. Я щасливий, що у нас є Шкляр». (Іван Малкович)

Василь Шкляр − один з найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних українських письменників, «батько українського бестселера». Його біографія сповнена пригод і романтики – їх Шкляр переносить і на сторінки своїх книг…

Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.

Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Також, свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998 року був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». А у 2000-2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».

Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Він також є автором книг: «Перший сніг», «Живиця», «Праліс», «Ностальгія», «Тень совы», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Декамерон», «Репетиція сатани», «Черешні в житі».

Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. Зокрема, «Золоте перо», «Золотий Бабай», за найкращий гостросюжетний роман, «Коронація слова», перша премія в номінації «Роман», «Спіраль століть», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику».

Саме життя Василя Шкляра теж могло б стати сюжетом книги. Чого варта тільки історія визнання його лауреатом Шевченківської премії 2011 року за книгу «Чорний Ворон». Письменник відмовився отримувати премію, поки при владі залишався тодішній міністр освіти Дмитро Табачник, якого Шкляр назвав одіозним українофобом. Помстившись патріотові за його позицію, Віктор Янукович не включив Шкляра до Указу про нагородження. І тоді Василя Шкляра визнав сам Холодний Яр – кошти, зібрані зібрані по всій Україні патріотами були фактично рівними тими, від яких він відмовився. Це стало першою і поки що єдиною «народною» Шевченківською премією – її Василеві Шкляру привселюдно вручили під час багатотисячних вшанувань пам’яті отамана Василя Чучупаки у Холодному Яру навесні 2011 року. Ця премія – не за матеріальним, а за моральним чинником – найдорожча у колекції відзнак письменника. За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Портрет у кадрі "Таїна таланта"

1 червня - День захисту дітей

Пам’ятайте! ДИТИНА БУДЕ ПОВАЖАТИ ПРАВА ІНШИХ ЛЮДЕЙ, ЯКЩО ЇЇ ПРАВА БУДУТЬ ПОВАЖАТИСЯ, ЯКЩО ВОНА САМА БУДЕ СКЛАДАТИ ПРАВИЛА
ПОВЕДІНКИ і НЕСТИ ЗА НИХ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!

Дитинство – найпрекрасніша мить нашого життя, це – пора сподівань та здійснення мрій. Немає більшого щастя у світі, аніж посмішки дитини. Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов'язок батьків, суспільства та держави. Врешті-решт, саме для цього всі ми живемо та працюємо.

1 червня, у всьому світі відзначають День захисту дітей. Це свято символізує турботу про дітей та їх захист від соціальних, економічних, психологічних проблем, не залежно від їх походження, статусу, раси. Уперше Міжнародний день захисту дітей відзначили ще 70 років тому – у 1950 році. А вже за 4 роки цю ініціативу підтримала ООН, включивши свято до свого реєстру. Тоді проблема опіки над дітьми була особливо гострою, оскільки після двох світових воєн багато батьків загинули, а населення загалом було на межі тотального зубожіння. ООН та низка міжнародних фондів працюють над тим, щоб діти всього світу мали можливість задовольнити свої базові потреби – їжа, житло, опіка, освіта, медичне обслуговування, тощо. Кожен четвертий житель планети – це дитина. Тому важливість таких заходів важко переоцінити.

24 травня - День слов’янської писемності і культури. В Україні День слов’янської писемності і культури відзначають на державному рівні з 2004 року. Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури. Утверджуймо імідж високоосвіченої української нації та плекаймо неоціненний скарб – нашу мову!
Рідні брати Кирило і Мефодій народилися в місті Солуні (сучасні Салоніки, Греція) у родині знатного вельможі у першій третині IX сторіччя. З дитинства велике значення надавалося їхній освіті. Так Мефодій, отримавши домашнє виховання, вступив до військової служби за прикладом свого батька. Завдяки своїм талантам і здібностям він дослужився до звання стратега. Протягом 10 років Мефодій був архонтом однієї з провінцій Македонії, заселеної слов’янами. Згодом, віддалившись від мирських справ, він став ігуменом монастиря Поліхрон.

Кирило (в миру Костянтин) навчався при константинопольському дворі разом з юним імператором Михайлом III. Під керівництвом знаменитого Фотія він освоював словесні науки, логіку, філософію та математику. Кирило добре володів багатьма мовами: слов’янською, грецькою, арабською, латиною та івритом. Вступивши в духовне звання він став патріаршим бібліотекарем в соборі Святої Софії, викладав філософію у столичному університеті. Через деякий час Кирило приєднався до свого брата Мефодія у монастирі. Саме там, за деякими даними, і була створена слов’янська абетка.
Житіє Константина-Кирила повідомляє:
…Звертається до Константина цар: «знаю, що ти стомлений, але слід тобі йти, адже діла цього ніхто звершити не зможе, тільки ти».
Відповідає філософ: «…тіло моє стомлене, і я хворий, але піду з радістю, якщо у них є букви для їхньої мови... Вчити без азбуки і без книг - все одно, що писати бесіду на воді…»
У 863 р. За дорученням візантійського імператора брати Кирило й Мефодій вирушили в Моравію. Вони розуміли, що зміцнити християнство серед слов’ян без книг неможливо. Спеціально для слов’ян, мову яких брати знали з дитинства, вони створили абетку. Першу слов’янську абетку називають глаголицею.
Відеомандрівка "Є мова-є нація!"

15-й ювілейний
День Вишиванки

Кожен українець, мабуть, знає, що таке вишиванка, адже це не просто одяг, а частина душі. Історія національно вбрання українців сягає глибокої давнини. Наші працьовиті пращури завжди вміли створити справжню красу з полотна і ниток.
Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини, але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом, який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.
Вишивка - класичний вид українського народного мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершини його мистецького хисту.
У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Вишивкою займалися повсюди. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це "барвінок", "хмелик", "курячий брід", "зозулька", "гарбузове листя" та ін. Ось тому вишивка - це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення відтворене специфічними художніми засобами.
Нехай День вишиванки зітре кордони і об'єднає українців по всьому світу, а мудрість і сила тисячолітньої традиції дає нам натхнення. Бажаємо зміцнення української ідентичності заради процвітання України!

2021 рік - ювілей
Лесі Українки

Йти назустріч бурям і зливам,
Буть одній — як велика рать,
Жить в нещасті життям щасливим,
Муку творчістю перемагать.
Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті кожного українця, і не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов до великої поетеси і гордість за свій народ, що спородив її.

Народилася Леся у місті Звягелі (Новоград-Волинський) на Волині і була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів. Мати, відома письменниця Олена Пчілка, займалася вихованням дітей (в сім’ї їх було шестеро) і вела культурно-громадську діяльність. Батько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури.
Тато у декреті – це насправді досі рідкість для українських реалій. Проте для родини Олени Пчілки та Петра Косача це було нормою ще наприкінці ХІХ століття. Ще 150 років тому їх сім’я мала традиції та ролі, які зараз є звичними для європейських країн.
Адже коли в подружжя народилася Лариса (справжнє ім’я Лесі Українки), Олена Пчілка занедужала на анемію, тож молока для немовляти не вистачало. Тому вона поїхала лікуватися в Європу на пів року.
А Петро Косач залишився вдома з двома маленькими дітьми. І щоб належно за ними доглядати, він узяв відпустку на роботі і самостійно годував Лесю коров’ячим молоком, розведеним з водою.
Усі діти подружжя Косачів отримували початкову освіту вдома. Для них письменниця та перекладачка Олена Пчілка сама перекладала українською мовою найвідоміші дитячі твори світової літератури.
До того ж, про домашнє навчання в родині Косачів писала у спогадах наймолодша сестра Лесі Українки, Ізидора: "Олена Пчілка коли вчила когось зі своїх дітей чогось (рідної чи чужої мови), то ставила великі вимоги, а водночас за різні дитячі пустощі і провини не карала".
Проте Леся через хворобу з 10 років продовжувала надалі навчалася вдома. Це був аналог дистанційної освіти в реаліях ХІХ століття: у Лесі були приватні вчителі з грецької та латини, а мама допомогла їй опанувати французьку та німецьку.

Коли їй запропонували поміняти російське підданство на австрійське (там, мовляв,значно більше демократії), поетеса відповіла:” Я, звісно,не хочу бути підданою Росії,але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України ”.

Улітку 1912 року Леся була на лікуванні. Далеко від рідної домівки… Туга за рідним краєм, милою Волинню дала поштовх до написання драми-феєрії “ Лісова пісня ”, в яку Леся Українка вклала «цвіт душі». Вона вражає нас красою мрій, глибиною думки, музикою слова.

Видатні митці ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей,із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. І час підносить їх над нашими думами і турботами, обдаровуючи безмежною молодістю, і стають вони нашими сучасниками й ровесниками прийдешніх поколінь.(#Лесині_вітрила #ternopilskacbs)

https://www.facebook.com/

До 207 - річчя від д. н. Тараса Григоровича Шевченка

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. Перші березневі дні пов'язані із іменем Тараса Григоровича Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов'ю до України. Творчість Т. Шевченка стала найважливішим нетлінним складником українського народу.

Його називають українським Рембрандтом, а в творчій манері вбачають схожість з особливостями живописного стилю Гогена, Делакруа, Ван Гога, за рівнем своїх спроб у скульптурі він не поступався Родену. Поет цілої нації вродовж декількох віків і видатна фігура в історико-культурному процесі України, приклад для наслідування для багатьох поколінь. Живописець, майстер офорту і графіки, прозаїк і поет, ілюстратор, талановитий представник епістолярного жанру, на додачу до всього був людиною широких поглядів, філософом і просвітянином.

Бібліотека-філія 3 для дорослих представляє книжкову виставку-інсталяцію "Я - України син", де представлена літературна спадщина Великого Кобзаря. Життєвий і творчий шлях митця. Нехай "Заповіт" Великого Кобзаря стане заповітом для всіх нас: берегти мову, народні звичаї, пісні, з основною метою перенести все це через віки. В вогонь його душі нехай запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

https://www.facebook.com/

Відеолистівка

"Традиції Старого Нового року"

Традиція святкувати Старий Новий рік налічує вже понад 100 років. Традиція зустрічати Старий Новий Рік збереглася не тільки в колишніх країнах СНД, а й у Сербії (там це свято називають "Мале Різдво" або "Сербський Новий Рік"), Чорногорії (місцеві жителі називають його "правильний Новий Рік"), Македонії, деяких німецькомовних кантонах Швейцарії.

Також старому Новому році передує свято Маланки (або ще Меланки). 13 січня святкування починалося з ранкового обходу дворів, коли діти вітали, бажаючи усіляких благ, – "меланкували", а ввечері такий обряд здійснювали дівчата, співаючи щедрівки, – щедрували. Також одна з популярних традицій на Маланки – ворожіння на варениках. За начинкою вареників можна було зрозуміти, що чекає в новому році.

Василій Великий – архієпископ Кесарії Кападокійської, вселенський вчитель Церкви (IV cтоліття нашої ери). 14 січня вшановують його пам’ять. Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: “Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі”. 14 січня в Україні потрійне свято. Християни східного обряду святкують Василія Великого, Обрізання Господнє і перший день нового року за старим стилем. Святий Василій народився в Кесарії Кападокійській, на території сучасної Туреччини. З дитинства він мав можливість виховуватись у християнському дусі. Родина стала для нього першою школою християнства. Його дідусь і бабуся переховувалися у лісах під час гонінь на християн за імператора Діоклетіана, а мати – Емілія, була донькою мученика. Сім’я, де виростав Василій, нараховувала п’ять синів і п’ять дочок. Його батько був відомим у місті адвокатом і викладачем риторики (ораторського мистецтва). Можливо завдяки настановам батька Василій здобув на той час блискучу освіту в Кесарії Кападокійській, Константинополі та Афінах. Під час навчання він знайомиться з Григорієм Богословом. Згодом цей Отець Церкви скаже про їхню тодішню дружбу: «Нам відомі були дві дороги: одна – до наших священих храмів та до тамтешніх вчителів; інша – до наставників наук зовнішніх».

Етномозаїка "Зимова бібліоказка"

Проведіть Різдво, зблизившись зі своєю малечею! Найкращий спосіб – прочитати разом цікаву добру різдвяну казку. З вашою допомогою різдвяна історія розкриє сутність цього світлого свята і допоможе зрозуміти важливі речі, вселить віру в диво. А після прочитання – намалюйте разом пережиті приємні емоції. І ваше свято буде незабутнім ;)
Чарлз Діккенс "Різдвяна пісня в прозі"

Це історія, яку знає і любить не одне покоління. Прочитайте її разом з малечею! Скнара Ебенезер Скрудж не знає нічого важливішого, крім грошей. Його серце глухе до любові, співчуття, до страждань інших людей. Але його життя різко змінив Святвечір... Так, дуже важливо вловити той момент, який не дасть "маленькому скруджеві" всередині нас повністю заволодіти нашими серцями – і впустити в своє життя любов та добро.
Ганс Крістіан Андерсен "Дівчинка з сірниками"
Невже це можливо, щоб напередодні нового року дитина бродила містом, намагаючись продати хоча б один сірник? Маленька дівчинка намагалася зігріти закоцюблі пальчики, і у вікнах будинків бачила щасливі обличчя, які раділи святу й життю… Для читачів вона так і залишиться дівчинкою з сірниками, яка не змогла пробитися через зашкарублість сердець дорослих і полетіла на небо. Казка, яку неможливо читати без сліз…дивовижний урок не тільки для дітей, а й дорослих...
Том Флетчер «Різдвозавр»
Хлопчик Вільям просить у Санти на Різдво динозавра і навіть не підозрює, чим обернеться його прохання. Гортаючи сторінки цієї веселої динамічної пригодницької книжки британського письменника і музиканта Тома Флетчера, ви довідаєтеся, хто допомагає Санті на Північному полюсі і хто намагається вполювати північних оленів, як з ненависті народжується дружба і чому містер Трандл понад усі свята любить Різдво. І, звісно, познайомитеся з найфантастичнішим книжковим героєм – Різдвозавром.
Свято наближається, діти собі граються, але просять подивитися мультики? Що ж серед мультиплікацій на різдвяну тематику варто побачити дітям?
https://sobor.com.ua/news/9-multfilmiv-pro-sut-rizdva
https://youtu.be/Ib8mNhDBJKU
#2021@Затишне різдво з бібліотекою№3

Міжнародний день родини

«Знаєте що зробити, щоб у світі був мир?

Йдіть додому та любіть свою сім’ю!»

(Мати Тереза)

Праведний митрополит Андрей Шептицький, 155-ний ювілей якого, ми незабаром відзначатимемо, вважав родину клітиною, “з яких складається цілий організм, що його називаємо народом”.

Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць

займає сім’я, родина. В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі».

Сім’я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: Любові,

Вірності, Надії. Це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам’яті предків, плекальниця найвищої цінності людства — дітей, майбутнє народу. Людина є смертною, але рід, родина, народ — безсмертний. Родина — джерело продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдиність Людини — Родини — Нації.

Інформаційний дайджест

"Цікаво. Пізнавально. Корисно"

Пропонуємо вашій увазі декілька особливих дитячих книжок, які по-новому відкриються дорослому читачеві і подарують не лише захопливу історію, а й мішок мудрості на додачу, згуртують родину, дозволять подивитися на себе і своїх дітей з нової, невідомої сторони. «Якогось дня ти станеш дорослою настільки, щоб знову почати читати казки», – слова, які Клайв Льюїс записав у присвяті своїй похресниці Люсі і які приречені були стати крилатими.

«Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ

Можливо, вам фантастично пощастило, і ви належите до покоління, яке зростало разом з Гаррі, Роном і Герміоною та роками чекало виходу нової книжки. Можливо, ви проковтнули всю серію за кілька місяців. А може, ви переконані, що Ролінґ не заслуговує такої уваги? Зазвичай останнє можна почути від тих, хто не читав «Гаррі Поттера». І таким людям хочеться сказати одне: як же багато ви втратили і як багато насолоди чекає на вас попереду! Адже історія про хлопчика-чарівника дійсно для дітей від 2 до 102. І це саме ті книжки, про які кажуть: хочеться стерти пам’ять, щоб прочитати як вперше. Це книга про ЛЮБОВ: від любові до світу, тих, хто поруч, до найсильнішої – материнської любові, яка й вберегла цього хлопчика і береже кожного з нас. «Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові».

«Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері

Важко сказати, чим думали ті, хто вніс алегоричну повість-казку «Маленький принц» до шкільної програми із зарубіжної літератури у 6 класі. Не надто думали й ті, хто переніс її до програми 8 класу. Чомусь слово «казка» наштовхує багатьох на думку, що це лише для дітей. А хіба дорослі не потребують казок? Та й згадаймо присвяту до твору: «Леонові Верту, коли він був маленький». Дорослому, який зберіг у собі дитину.

«Маленький принц» вперше побачив світ 1943 року. Трагедія Європи у Другій світовій війні, спогади письменника про окуповану Францію наклали відбиток на творчість Антуана де Сент-Екзюпері. Своєю сумною і мудрою притчею автор намагався захистити людяність і живий вогник у серцях людей. Він, як досвідчений пілот, який усвідомлює важливість кожного дюйма для м’якого приземлення, обережно торкається тем, близьких кожному, розкриває перед нами світ дитинства і любові, де немає місця жорстокості, злості, лицемірству, де люди не повинні бути самотніми. Дитинство і кохання – два острівці у світі дорослих людей, де ще можна знайти порятунок від байдужості й егоїзму, пихатості й марнославства. Варто лише не забувати таємницю єдиного на цілім світі лиса: «Лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима».

«Тореадори з Васюківки» Всеволода Нейстайка

Якщо зараз у житті вам найбільше бракує безтурботності, сонця і сміху до болю в шлунку, – швидше відкривайте книжку родом з дитинства найсонячнішого українського письменника Всеволода Нестайка. Чи багато вам ще траплялося таких героїв-нерозлийвода, як наші авантюристи-вигадники Ява Рень та Павлуша Завгородній ну з дуже колоритного села Васюківка? Ці хлопці такі рідні, наче зараз вийдуть із сусіднього будинку і почнуть будувати своє метро під свинарником, влаштовувати бій з биками на чолі з Контрибуцією, рятувати вчительку Галину Сидорівну від закоханого грузина, коротко кажучи, неодмінно знайдуть собі пригоду.

Та навіть у найміцнішій і перевіреній роками дружбі трапляються тріщини. Але там, де один у скрутній ситуації готовий поділити останню цукерку і віддати більшу частину іншому, боятися нічого. Ява і Павлуша вчать дітей і дорослих сприймати світ як веселу авантюру. Головне – не забувати йти по життю з посмішкою і вчасно підставляти дружнє плече.

«Аліса в Країні Див» Льюїса Керрола

«Аліса в Країні Див» – ще одна казка, яку дуже легковажно приписали до дитячих творів і яка по-справжньому розкривається навіть не з другого прочитання. Чи багато дитині під силу винести з культової книжки, насиченої алегоріями, алюзіями, сатиричними натяками і навіть законами логіки? Дитина прочитає це не більше як історію дівчинки, який наснився сон, наче вона провалилася в кролячу нору, потрапила до Країни Див і мала там неймовірні пригоди й божевільні чаювання.

Але для дорослого така поверховість неприпустима. Він муситиме дивитися глибше. Хоча Чеширський Кіт посперечався би: «Серйозне ставлення до будь-чого в цьому світі є фатальною помилкою». «Аліса в Країні Див» – казка, яку ніколи не зайве перечитати, адже чим дорослішими стаємо, тим важче дивитися на все простіше.

«Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса

Багато з читачів відзначають унікальну особливість циклу «Хроніки Нарнії»: на відміну від інших фантастичних книжок, що виходили в серіях, історії Клайва Льюїса не дорослішають разом з його героями, не стають серйознішими і трагічнішими (хоча сама Нарнія та її герої ще й як змінюються). Від книжки до книжки вони залишаються все тими ж добрими казками, з тією ж неповторною атмосферою, яка зустрічає читача у першій частині. https://starylev.com.ua/