БібліоКут

20 лютого - 116 -річчя від д.н. Уласа Самчука 

       Народився Улас Олексійович Самчук 20 лютого 1905 року в селі Дермань (теперішня Рівненська область) на Волині. Сім’я батьків була багатодітною. Від першої дружини в Олексія Самчука народилося двоє дітей, від другої п’ятеро, і уже немолодого селянина тривожило, що землі мало, розхапають діти по куснику і самі будуть весь вік бідувати. А тому тяжко працював, економив, їздив у світи в пошуках хорошої землі і намагався прикупити ґрунту. Уже в 1907 році колишній бідняк володів п’ятьма десятинами, а в 1913 році, переїхавши з сім’єю в Тилявку, господарював на чотирнадцяти десятинах.                  

         Про батька Уласа Самчука згадає так: «Ціле його життя було виповнене працею на землі, громадськими справами і турботами «вивести в люди» своїх дітей. Моє письменництво було для нього не дуже потішним явищем, він знав, що «не дасть йому хліба», але за своєю звичкою він мені в цьому не перечив. Мої батьки хотіли б бачити мене якимось доктором чи інженером».

   «Моя мати – мрійниця, зізнався Улас Самчук, - неграмотний філософ серця. Безпосередній шматок чистої природи в дусі й в тілі. Не дивлячись на те, що мій батько мав лише «три групи» народної школи, а мати знала лише три літери –А-як корівка, Ж-як жук і О-як калачик, вони намагалися дати дітям кращу освіту».

  Восени 1913 року Улас пішов до першого класу місцевої церковно-приходської школи.

   У 1917 році закінчив народну школу в Тилявці і перейшов до двокласної «вищої» школи при семінарії в Дермані. Хлопчина мріяв про педагогічну освіту, але в 1920 році поляки, в чиїх руках була тоді Волинь, закрили всі вищі початкові школи. Не втрачаючи надії, юнак витримав іспит до 5 класу гімназії в Крем’янці, яку йому теж не зазнає поневірянь. Про це все згодом він напише в мемуарах «П’ять по дванадцятій».

   У 1943 році Улас Самчук закінчив роман «Юність Василя Шермети», який на львівському конкурсі в 1944 році отримав нагороду.

    1945 року став ініціатором створення літературної спілки письменників української діаспори. Колеги обрали його першим головою МУРу (Мистьцько українського руху). Після війни Самчук відійшов від політики остаточно і реалізував себе в літературі. Митець узявся до великого епічного полотна –роману-трилогії «Ост», який писав і видавав частинами.

      У 1959 році Улас Самчук створив роман про УПА та її діяльність в роки Другої світової війни «Чого не гоїть вогонь».

      Останнім з опублікованих за життя автора став роман «На твердій землі» (1967). Митець зумів правдиво і переконливо показати долю українських емігрантів, які після війни виїхали до Канади.

      Улас Самчук – автор багатьох публіцистичних творів, нарисів які вийшли окремими книгами: «Планета ДіПі», «Слідами піонерів», «Живі струни, «Сонце з заходу», «Вкраїні занепаду й руїни». Останні роки письменник прожив у будинку для престарілих. За кордоном це не вважається трагедією, та й умови проживання літніх людей у таких закладах досить хороші.

     Помер Улас Олексійович Самчук 9 липня 1987 року. Похований у Торонто. Але слова Григорія Костюка підтверджують, що тлінне –тіло, а написане талановито –вічне: «Він жив і живе у вирішальну добу нового виходу на кін історії нашої нації й нашої державності. Він був і є не тільки свідком, але й активним співучасником цього великого й болючого українського національно-визвольного процесу».(https://osvita.ua/school/lessons_summary/literature/12284/)