БібліоКут

   "Великдень : будуймо храм душі своєї…"

 

    Великдень – найбільше християнське свято.  Великодній день — святий день. У цей день воскрес Син Божий — Ісус Христос, власним життям заплативши за гріхи роду людського.  Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, збагачуватися духовно, допомагати ближньому, дарувати надію і підтримувати віру в серцях на щасливе і радісне майбутнє. Тож бібліотека №3 для дорослих запрошує вас долучитися та відчути дивовижну духовну поезію нашого краянина, знаного далеко за межами Тернопілля - поета Олега Германа.

    

 

     

     Олег Герман народився 21 березня 1948 р. у с. Чернихів Зборівського району на Тернопіллі. Письменник, композитор, науковець, громадський діяч.

  Закінчив Кобзарівську середню школу (1966), конструкторський факультет Національного університету "Львівська політехніка" (1972), факультет художнього конструювання Інституту прикладного мистецтва у Львові (1973).

    В поезії та у житті заслуженого діяча мистецтв України Олега Германа багато роздумів про Бога, про Його місце в нашому житті. Поема «Він», а там такі глибини думки й слова: «Він — той, що з нами, над нами і в нас. Він допомагає нам вистояти. Його не треба шукати. Треба тільки відкрити серце — і Він прийде, як ця музика, як цей світ, як кожен із нас»; «Він був Поет, бо все життя страждав за Слово». А це про нас — невдячних, немудрих, сліпих: «Не каються, за образами ховають стерті срібняки… Якби месія нині тут з’явився — то його б… убили (пророкам жити краще в сні)»; «Ламаючи сумління рами, сліпці ведуть оглухлий люд туди, де крам наповнив храми»; «…Дивне сьогодення наше: не розрізниш добра від зла, святе — в болоті, гниль на тронах, оман довкола без числа, і торг в посадах та законах… Предивний час».   

    Болісні та все ж зі стриманим оптимізмом думки про Україну: «Це моє небо і земля, і сади, і могили. Рай, який треба берегти, плекати, цінувати, повнитися ним, вирощувати, викохувати, мандрувати ним, тішитися цвіту, шанувати кожне дерево і любити тих людей, які його посадили. Україна подарована Богом, тому вона вічна і буде жити у віках, поки в неї є українські сини, українські діти…».

«На дорозі страждань Ти, Господи, зустрів Свою Матір і знайшов у Неї співчуття та розуміння. Твоя Мати, співчуваючи з Тобою, глибоко страждала.

Не одна матір, як і Ти, Маріє, плаче над своїм сином, покликаним на війну, пораненим або й мертвим. Не одне материнське серце переповнене жахливим болем. Мабуть, як ніколи раніше, ми відчуваємо біль Твого непорочного материнського серця.       

   

На цій Хресній Дорозі Ти прямуєш разом з нами, Ти простягаєш Свої святі руки, щоб витерти сльозу з поморщеного материнського обличчя, Ти дивишся у втомлені очі солдата, Ти молишся разом із тими, хто на колінах і у сльозах випрошує в Господа миру для України.    Маріє, нам так потрібна Твоя - тобто неймовірна Божа любов і милість. Ми просимо в Нього, щоб могутньою силою і благодаттю Святого Духа Ти простягнула Свій - Небесний святий Омофор над нашим багатостраждальним народом.»