БібліоКут

21 липня - 115-та річниця від д.н. поетеси, члена ОУН -
Олени Теліги

                                                  

   Її коротке життя було схоже на спалах: «Шалена любов до життя і шалена погорда до смерті. Чи може бути більш прекрасне і глибоке з’єднання?». Так писала і так діяла Олена Теліга – поет, літературознавець, громадський і політичний діяч, поза сумнівом, одна з найпомітніших постатей українського зарубіжжя.  

   Народилась вона 21-го липня 1906 року  і була страчена фашистами 21 лютого 1942 року. Довгі роки ім’я її було поховане разом з тілом у братській могилі, заховане радянськими заборонами і ідеологічними контролями, несправедливо стерте з пам’яті народу. Лише в останній час з темряви виринають окремі факти її життя, знаходяться загублені вірші, повертається заслужена шана. Найперше ж, що пригадується: палка патріотка і захисниця української державності, величезний поетичний талант. Вона спізнала найважливіше – любов до народу і любов до людини.  Народжена в Російській імперії, вихована на російській мові, але українка по духу і за походженням! 

Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона знала, що таке багатство і не зламалась у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною в своєму роді.  22 лютого Телігу було розстріляно в Бабиному Яру. В камері, де вона перебувала перед розстрілом, знайшли напис, зроблений її рукою: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга". Зверху було викарбувано стилізований під меч тризуб. 

       

    Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, до глибини душі схвильований непоправною втратою, так писав про Олену Телігу - "поетку вогняних меж", "полум'яну душу в червоній амазонці", чий бистролетний шлях "вітрами й сонцем намітив Бог" (О. Теліга): "Оригінальна в образах та ідеях, цілісна, як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі "прудконогої Діяни" ("кругом пані" - казав Шевченко), горда в наставленні до життя - вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії, позбавленої всього вульгарного, простацького. З'явилася вона, спалахнула - і згоріла на тяжкім та сірім, потім криваво-чорнім небі війни й революції, неначе блискуча звізда, лишаючи яскраве світло по собі..." 

    

  Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо у лютому 1942 р. Копії ж збереглися в учасників підпілля, а згодом вони перевезли її поезію на еміграцію. Там і побачила світ перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» (1946). Написала Олена Теліга небагато поезій, але ці поезії свідчать не тільки про глибину таланту, а й щиру і палку любов до України.

   Запрошуємо на перегляд віртуальної фото-експозиції "Олена Теліга : життя , як спалах зорі..."