1 червня-Міжнародний день захисту дітей 

«Міжнародний день захисту дітей» святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.  Міжнародний день захисту дітей - це, перш за все, нагадування дорослим про необхідність дотримання прав дітей на життя, на свободу думки і релігії, на освіту, відпочинок і дозвілля, на захист від фізичного та психологічного насильства, на захист від експлуатації дитячої праці як необхідних умов для формування гуманного і справедливого суспільства. В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.  Саме в дітях продовження роду людського й здійснення своїх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зросли здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.   
         У Міжнародний день захисту дітей стало доброю традицією в  тернопільських бібліотеках

24 травня - День слов'янської писемності та культури

   Він же - день вшанування святих просвітителів Кирила і Мефодія, які дали слов'янам ту писемність, той алфавіт, якими ми користуємося дотепер. Як писав український учений, мовознавець, громадський та церковний діяч, Іван Огієнко, «Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма нашого організовування. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб… У мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання». Справа Кирила і Мефодія не тільки вижила, а й отримала небувале продовження. Церковнослов’янську мову визнали офіційною мовою болгарської церкви (894 р.) на період царювання Симеона (893—927 рр.). Цей період був золотим віком старослов’янської писемності. З Болгарії кирилична слов’янська писемність проникла в Сербію, Русь.

Таким чином, Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності і літератури.

Міжнародний день сім'ї

15 травня, вся країна відзначає Міжнародний день сім'ї – день наших з Вами родин.

   Сім´я, увібравши в себе історичний досвід всіх попередніх поколінь, завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації. Весь світ знає, якою талановитою, працелюбною, духовно багатою є українська нація. Ці високі якості закладаються саме в сім´ї, де дитина отримує перші уроки любові до батька, матері, до своєї Батьківщини. У сім´ї вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй впродовж всього життя долати життєві труднощі, досягати вершин і отримувати перемоги, адже саме родина є тією цеглинкою, з якої складається добробут та спокій у нашій державі. У щасливих сім'ях виростають щасливі люди, а щасливі люди читають книги.

   Створіть культуру читання вдома, щоб читання стало природною частиною вашого дня. 

Уявіть, що ви читаєте дитині книжку про морське дно. Звично, монотонно, стримано.

А тепер уявіть, що читаєте дитині книжку про морське дно, сидячи у надувному басейні та розклавши навколо себе морські мушлі. Після прочитання ви з малечею малюєте та вирізаєте морську зірку, корали та молюсків. А ввечері біля настільної лампи створюєте власний театр тіней із вирізаних морських жителів.

Зверніть увагу на комікси чи графічні романи

Для дітей – це дуже хороший спосіб зацікавити дитину, оскільки в цих книгах багато малюнків, і юні читачі можуть використовувати картинки, щоб краще ідентифікувати нові слова і зрозуміти історію.

Використовуйте інші форми читання

Не забувайте про електронні та аудіокниги. Для дітей це теж корисно, оскільки вони вивчають мову, букви і звуки.

Купуйте книги на тематику, яка цікава вашим дітям

"Якщо інтерес до теми вже є, у вашої дитини більше шансів всидіти у вас на колінах і читати разом", – каже спеціалістка з порушення мови Мег Рабі.

Ходіть у бібліотеки разом

І дозвольте дитині з  кваліфікованою допомогою бібліотекаря самостійно обрати книгу. 

Усе це – інтерактивні методи читання, за допомогою яких дитина краще засвоює прочитане, вчиться висловлювати власну думку та асоціювати героїв із власним життєвим досвідом.

(https://life.pravda.com.ua/)

«Коли ще звірі говорили» Івана Франка 

Що може бути краще за старі добрі українські казки – концентроване джерело народної мудрості! Саме народні казки стають найважливішими провідниками малюків у світ книжок. Вперше ми чуємо їх від батьків, у пам’яті залишаються окремі фрагменти й кольорові спалахи, потім дорослими відшукуємо на поличці давно забуту книжку і вже самі читаємо її своїм дітям – коло замикається.

«Енн із Зелених Дахів» Люсі-Мод Монтгомері

     Руде дівчисько Енн із товстелезними косами, великими зелено-сірими очима і обличчям, рясно всіяним ластовинням, належить до тих героїв, що назавжди залишаються в літературі завдяки своїй неповторній харизмі, щирості, доброті і внутрішній силі. Познайомившись із цією сиріткою, вам вже не захочеться її відпускати, не дочитавши серію до кінця, не переживши разом із вже дорослою Енн та її дітьми війну і втрати.

 Ця світла історія – найкращі ліки для тих дорослих, які загубили шлях до КАЗКИ. А ще джерело дитячої мудрості: «Очікування – це вже півнасолоди! Потім може нічого не статися, але ж ніхто не заважає уявляти, як воно буде, і радіти. Нічого не чекати – це гірше за розчарування».

До Дня Матері

У календарі свят для мами визначений особливий день, який святкується в Україні у другу неділю травня. Офіційне державне свято День матері встановлене в 1999 році. Святкування стало популярною і доброю сімейною традицією.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей. На сьогодні День матері відзначається у 85 країнах світу. Українці теж долучилися до його святкування, і сталося це у 1928 році, щоправда, не в Україні, а в Канаді. Ініціатором став Союз українок Канади. Наступного року свято відзначалося вже й у Львові. Ініціативу канадських жінок підтримала головна редакторка тижневика «Жіноча доля» Олена Кисілевська. 1929 року «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді День матері відзначали дуже широко.

Зі встановленням радянської влади на західноукраїнських землях свято було заборонене. Лише з 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.   

 Безумовно, День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері. 

(За матеріалами https://www.ukrinform.ua/)

Віртуальне есе "Все починається з мами"

День примирення. День пам'яті. 

 Історична довідка 

   Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. У війні взяли участь 80% людства, бойові дії велися 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії. Під час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і востаннє використана в бою атомна зброя. До армій ворогуючих сторін було залучено понад 110 млн солдат, загальні втрати військових та цивільного населення складають від 50 до 85 млн осіб. За результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та сформовано сучасну систему міжнародних відносин.

Шлях до початку війни був відкритий Пактом Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 р. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили Східну Європу на зони інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав можливість безперешкодного вторгнення в Польщу, СРСР в підсумку розширився за рахунок Західної Білорусі та Західної України, Бессарабії з Буковиною, трьох країн Балтії, а також частини Фінляндії.

Український вимір ІІ світової війни не обмежувався лише боротьбою Вермахту та Радянської армії на українській території, як це традиційно подає (пост)радянська історіографія. Насправді ж в рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн: 1) німецько-польська війна 1939–1945 рр. (у 1939 р. регулярна, а потім – підпільна); 2) польсько-радянська війна 1939 р. (неоголошена, відома як «Визвольний похід в Західну Україну»); 3) радянсько-румунська війна 1940–1945 рр. (спочатку неоголошена – радянське вторгнення в Бессарабію та Буковину у 1940 р., потім регулярна та підпільна – частина німецько-радянської війни); 4) німецько-радянська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, теж відома як «Велика Вітчизняна»); 5) німецько-українська війна 1941–1944 рр. (підпільна); 6) радянсько-угорська війна 1941–1945 рр. (регулярна та підпільна, частина німецько-радянської); 7) польсько-українська війна 1942–1947 рр. (підпільна) та 8) радянсько-українська війна 1939–1954 рр. (підпільна). Усі ці конфлікти мають безпосередній стосунок до Другої світової війни, оскільки були спровоковані нею, ставши її відгалуженнями та продовженням. Також до українського виміру війни входить участь українців в бойових діях поза Україною (наприклад у радянсько-фінській «Зимовій війні» 1939–1940 рр.) та у складі іноземних армій. Безпосередньо перед початком ІІ світової війни мала місце угорсько-українська війна 1939 р. (регулярна та підпільна), що вибухнула внаслідок проголошення незалежності Карпатської України.

Друга світова війна для України розпочалася 1 вересня 1939 р. із німецьким вторгненням в Польщу. 110-120 тис. українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму, 8 тис. з них загинуло протягом місяця війни. Також 1 вересня Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу із заходу нацистськими військами, із сходу – радянськими.

СРСР вступив в Другу світову війну 17 вересня 1939 р. на боці нацистської Німеччини. В цей день радянські війська вступили в Польщу на допомогу німецьким та окупували Західну Україну та Західну Білорусь. Протягом двох років Москва була союзницею Берліна, що у 1940 р. ледь не призвело до війни Великої Британії та Франції проти СРСР.

Нацистсько-комуністичний союз був зруйнований 22 червня 1941 р. із німецьким вторгненням в СРСР. Протягом року з початку німецько-радянської війни Україна була окупована військами Третього Рейху, вигнання нацистів розпочалося восени 1943 р. і завершилося наприкінці 1944 р. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50 до 75% всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.

Нацистський окупаційний режим в Україні був одним з найжорстокіших в світі. Безпосередньо своїми руками або із залученням «добровільних помічників» з числа місцевого населення нацисти знищили 1,5 млн український євреїв та 20 тис. ромів.

Але якщо злочини проти людяності Третього Рейху більш досліджені, то засудження злочинів комуністичного режиму ще триває. Найбільш відомими з них є Катинський розстріл, знищення політв’язнів у Західній Україні, підрив Дніпрогесу, використання в боях неозброєних селян – «чорної піхоти», депортації українців та інших народів, зокрема кримських татар.

Після перемоги над нацистською Німеччиною 8 травня 1945 р. СРСР приєднався до війни проти Японії. Беззастережна капітуляція Японії 2 вересня 1945 р. означала завершення ІІ світової війни, але окремі військові конфлікти, породжені нею, точилися ще декілька років. Організований спротив радянській владі на Західній Україні тривав до 1954 р., а окремі сутички – до 1960 р.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Націй воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (більше 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.   

Для України ІІ світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За Україну воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння на українських землях намагалася продемонструвати свою прихильність до українства, але єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

З різних причин на німецькому боці воювало до 250 тис. українців та до 50 тис. було мобілізовано до армій союзників Третього Рейху.

Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни.  Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових і підпільників, понад 5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств. 

(https://uinp.gov.ua/Український інститут національної пам'яті) 

Літературний бліц-кадр   "У війни не жіноче обличчя"

Світлана Алексієвич,
письменниця,
Нобелівський лауреат

 «Жанр, в якому я пишу, я називаю "романом голосів". Я ніколи не беру на себе право судити і засуджувати. Я намагаюся зрозуміти. І мене не цікавить суха, гола історія факту, події: я пишу історію почуттів. Можна ще назвати це - пропущеною історією. Що людина думала, розуміла й запам'ятовувала під час події? У що вірила або не вірила, які у неї були ілюзії, надії, страхи? Я складаю світ своїх книг з тисяч голосів, доль, шматочків нашого побуту і буття.»
    Уривок з книги Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя»: «Жінка дає життя, жінка оберігає життя, жінка і життя — синоніми... На найстрашнішій війні XX століття жінці довелося стати солдатом. Вона не лише рятувала, перев’язувала поранених, а й стріляла зі «снайперки», бомбила, підривала мости, ходила в розвідку, брала «язика». Жінка вбивала. Вона вбивала ворога, що обрушився з небаченою жорстокістю на її землю, на її дім, на її дітей. «Не жіноча це доля — вбивати», — скаже одна з героїнь цієї книги, вмістивши сюди весь жах і всю жорстоку необхідність того, що сталося. Інша розпишеться на стінах поверженого рейхстагу: «Я, Софія Кунцевич, прийшла до Берліна, щоб убити війну». То була найбільша жертва, принесена ними на вівтар Перемоги. І безсмертний подвиг...». 

Минуло стільки років після подій описаних у книзі... 

Україна, Південний схід, 2020 рік. Книга “Дівчата зрізають коси” названа серед лауреатів Шевченківської премії 2020 року.    Воєнна кореспондентка Євгенія Подобна з книгою “Дівчата зрізають коси”, виданою Українським інститутом національної пам’яті, під редакцією Тетяни Ковтунович, названа лауреатом Шевченківської премії 2020 року в номінації “Публіцистика, журналістика”. Ця книга - це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін. У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій.