14 жовтня - День Покрови Божої Матері, День козацтва, День захисника України
Історія кожного народу має свої символи й атрибути. Народними символами України є славні сторінки козаччини. Сьогодні ми на одну мить, перенесемося в далеке минуле нашої України і помандруємо козацькими стежками. У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.
Вважають, що слово козак походить від слова “коза”. Козаки були спритні, як кози, вдягалися в казячі кожухи. Можливо, слово “кайзак” , що означає “вільний чоловік”. В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно; вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.
Посередині Січі стояла церква Святої
Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї
здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував
кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще
військовий суддя і писар.
Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли. Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили… Та ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували.
Кожен, хто мріє стати
козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків.
Відеопрезентація "Оборонці рідної землі"
Немає коментарів:
Дописати коментар