У світі налічується близько 3-х тисяч мов.І серед них-ніби запашна квітка в чудовому букеті- українська мова.Її багатство і краса ,витонченість і мелодійність визнана світом.У 1928 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов, українська мова зайняла третє місце після французької і перської. 

   У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.-так виникла писемність,якою ми зараз і користуємося. 

   Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. 

  Ми,українці,пишаємося нашою милозвучною,багатою мовою. Рідна мова налічує понад 300 тис. слів , за допомогою яких можна висловити найрізноманітніші думки, почуття. Усі слова зібрані й записані у спеціальні книги,які називаються словниками. Це – справжні скарбниці мовного багатства,народної мудрості,це- результат роботи багатьох учених - мовознавців. Кожна освічена людина користується словниками.

   Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію. Від Петра І і Еатерини ІІ до Й.Сталіна і Л.Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування  та викладання українською мовою,закривалися українські театри,скасовувалась українська преса, заборонялася українська дитяча книга.

  Мова рідна- з пісні та любові,

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку,

Та в Парижі з конкурсу на мови 

Гордо вийшла в лавровім вінку.

Просвітницька онлайн- година "Мово рідна - з пісні та любові!"

1 листопада - День заснування Європейського Союзу

   

   Ідеї щодо створення єдиного союзу європейських держав царювали в свідомості правителів та народів держав європейського континенту протягом довгого часу. Одна з перших публічних пропозицій об'єднати країни на принципах рівності членів і кооперації була зроблена Віктором Гюґо у 1851 р. 

  Європейський Союз починає свою історію від 9 травня 1950 р. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями.

Етапи європейської інтеграції:

- 1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;

- 1969-1973 рр. - поглиблення й розширення «Спільного ринку»;

- 1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;

- 1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;

- після 1992 р. - розбудова ЄС.

     Представництво Європейського Союзу в Україні (Delegation of the European Union to Ukraine) : представництво ЄС в Україні має статус дипломатичної місії та офіційно представляє ЄС в нашій країні. Воно сприяє політичним та економічним зв’язкам між Україною та ЄС шляхом підтримання ефективного діалогу з урядовими установами та підвищення поінформованості про ЄС, його установи та програми.( http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm)

  Сайти органів державної влади в Україні, де можна шукати інформацію про ЄС та євроінтеграцію :

  Урядовий портал : міститься Урядовий офіс з питань ЄС, тексти офіційних документів, відображаються процеси наближення законодавства України до права ЄС, візового діалогу, зони вільної торгівлі, східного партнерства, співробітництва з Радою Європи. (http://www.kmu.gov.ua/

   Комітет з питань Європейської інтеграції Верховної ради України (http://comeuroint.rada.gov.ua/)

  Європейська Україна (http://eukraina.com/load/eurointegration/4) 

  Бібліотека №3 для дорослих пропонує підбірку книг про ЄС: читайте, дізнавайтеся, долучайтеся до європейських цінностей рівності, гідності, демократичності.

14 жовтня - День Покрови Божої Матері, День козацтва, День захисника України 

         Історія кожного народу має свої символи й атрибути.  Народними символами України є славні сторінки козаччини.  Сьогодні ми на одну мить, перенесемося в далеке минуле нашої України і помандруємо козацькими стежками.   У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми. 

     Вважають, що слово козак походить від слова “коза”. Козаки були спритні, як кози, вдягалися в казячі кожухи. Можливо, слово “кайзак” , що означає “вільний чоловік”. В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно; вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.

     Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар. 

     

    Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.  Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили… Та ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували. 

  Кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків. 

Це все було. Це наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Цвіт нашої нації стоїть за нашу Батьківщину, за всіх нас, за наше майбутнє!

Відеопрезентація "Оборонці рідної землі" 

9 жовтня - 135-річний ювілей Іванни Блажкевич 

      Іванна Омелянівна була українською патріоткою. Її завжди оточували кращі представники української інтелігенції, письменники, хоч сама мала родинне коріння серед польської шляхти.

  Народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисові Козівського району. Закінчила екстерном Львівську учительську семінарію 1920 р. Тривалий період працювала вчителькою і вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела активну громадську роботу серед жінок і молоді. 1938 року була важко пацифікована польськими шовіністами. У вересні 1939 року обиралась депутатом Народних Зборів Західної України. В 1941 — 43 рр. була директором с/г школи в с. Денисові.  Померла 2 березня 1977 року.   Про цю жінку ходили легенди і за її життя, і після нього. Вона залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам’ять серед галичан. А надто серед жителів села Денисова на Козівщині, де Іванна Блажкевич жила, творила, займалася громадською діяльністю. Творча діяльність та громадська робота Іванни Блажкевич отримали глибоку підтримку Ольги Кобилянської, Уляни Кравченко, Тимофія Бордуляка, з якими письменниця була в дружніх стосунках. Вона є автором популярних статей з питань літератури, етнографії, педагогіки.

  У Денисові створено музей-садибу Іванни Блажкевич. Восени 1988 року в Денисові споруджено їй пам'ятник роботи скульптора Івана Мулярчука. У 1993 році встановлено літературну премію імені Іванни Блажкевич, яка кожного року видається українським літераторам у її рідному селі на день народження письменниці. 

Відеопрезентація "Іванна Блажкевич : дорога віри і правди"

 

 Бібліофест XI "Бібліотек@: від стереотипів до креативності"

(28.09-30.09)

 

Бібліоселфі «Яскраві миті у бібліотеці»

Автограф-сесія Галини Шулим

Другий день  Бібліофесту  XI у бібліотеці №3 для дорослих. На свято, до бібліотеки завітали учні початкової школи ЗОШ №25. Ребуси, загадки, веселі вірші та історії, дитячий сміх і посвята в читачі.  

На зустріч прийшла письменниця-казкарка Галина Шулим. Вона розповіла про свої книги, читала казки, спілкувалася з дітьми. Всім сподобався артбук у вигляді музикальної скриньки за казкою Галини Шулим «Про справжню дружбу». 

День читацьких задоволень 
"Запрошуємо до читання"

24 серпня 2021 рік - 30 років Незалежності України

 

24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях Українського народу до самостійності.

 Проголошення незалежності це логічне завершення українського державотворення у ХХ столітті. 

        24 серпня 1991 року українці остаточно утвердили свої прагнення жити у власному домі на власний розсуд. Однак боротьба триває й нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України. Це боротьба не лише за людей і територію, а за право бути собою, вільно вирішувати як жити, у що вірити, кого любити, з ким дружити, куди прагнути і яке майбутнє обирати. 30 років незалежності продемонстрували світу, що Україна відбулася як держава, здатна утверджувати демократичні цінності, відстоювати свободу, гідність та розмаїття, захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Нам вдалося побудувати толерантне суспільство, в якому знаходять спільну мову та взаємну повагу різні етнічні, релігійні, соціальні групи.               

Віртуальний круїз «Незалежна і єдина будь навіки, Україно!»

 

21 липня - 115-та річниця від д.н. поетеси, члена ОУН -
Олени Теліги

                                                  

   Її коротке життя було схоже на спалах: «Шалена любов до життя і шалена погорда до смерті. Чи може бути більш прекрасне і глибоке з’єднання?». Так писала і так діяла Олена Теліга – поет, літературознавець, громадський і політичний діяч, поза сумнівом, одна з найпомітніших постатей українського зарубіжжя.  

   Народилась вона 21-го липня 1906 року  і була страчена фашистами 21 лютого 1942 року. Довгі роки ім’я її було поховане разом з тілом у братській могилі, заховане радянськими заборонами і ідеологічними контролями, несправедливо стерте з пам’яті народу. Лише в останній час з темряви виринають окремі факти її життя, знаходяться загублені вірші, повертається заслужена шана. Найперше ж, що пригадується: палка патріотка і захисниця української державності, величезний поетичний талант. Вона спізнала найважливіше – любов до народу і любов до людини.  Народжена в Російській імперії, вихована на російській мові, але українка по духу і за походженням! 

Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона знала, що таке багатство і не зламалась у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною в своєму роді.  22 лютого Телігу було розстріляно в Бабиному Яру. В камері, де вона перебувала перед розстрілом, знайшли напис, зроблений її рукою: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга". Зверху було викарбувано стилізований під меч тризуб. 

       

    Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, до глибини душі схвильований непоправною втратою, так писав про Олену Телігу - "поетку вогняних меж", "полум'яну душу в червоній амазонці", чий бистролетний шлях "вітрами й сонцем намітив Бог" (О. Теліга): "Оригінальна в образах та ідеях, цілісна, як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі "прудконогої Діяни" ("кругом пані" - казав Шевченко), горда в наставленні до життя - вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії, позбавленої всього вульгарного, простацького. З'явилася вона, спалахнула - і згоріла на тяжкім та сірім, потім криваво-чорнім небі війни й революції, неначе блискуча звізда, лишаючи яскраве світло по собі..." 

    

  Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо у лютому 1942 р. Копії ж збереглися в учасників підпілля, а згодом вони перевезли її поезію на еміграцію. Там і побачила світ перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» (1946). Написала Олена Теліга небагато поезій, але ці поезії свідчать не тільки про глибину таланту, а й щиру і палку любов до України.

   Запрошуємо на перегляд віртуальної фото-експозиції "Олена Теліга : життя , як спалах зорі..."