14 жовтня - День Покрови Божої Матері, День козацтва, День захисника України 

         Історія кожного народу має свої символи й атрибути.  Народними символами України є славні сторінки козаччини.  Сьогодні ми на одну мить, перенесемося в далеке минуле нашої України і помандруємо козацькими стежками.   У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років. Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми. 

     Вважають, що слово козак походить від слова “коза”. Козаки були спритні, як кози, вдягалися в казячі кожухи. Можливо, слово “кайзак” , що означає “вільний чоловік”. В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно; вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.

     Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар. 

     

    Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.  Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив’язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили… Та ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували. 

  Кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків. 

Це все було. Це наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Цвіт нашої нації стоїть за нашу Батьківщину, за всіх нас, за наше майбутнє!

Відеопрезентація "Оборонці рідної землі" 

9 жовтня - 135-річний ювілей Іванни Блажкевич 

      Іванна Омелянівна була українською патріоткою. Її завжди оточували кращі представники української інтелігенції, письменники, хоч сама мала родинне коріння серед польської шляхти.

  Народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисові Козівського району. Закінчила екстерном Львівську учительську семінарію 1920 р. Тривалий період працювала вчителькою і вихователькою дитячих садків у галицьких селах, вела активну громадську роботу серед жінок і молоді. 1938 року була важко пацифікована польськими шовіністами. У вересні 1939 року обиралась депутатом Народних Зборів Західної України. В 1941 — 43 рр. була директором с/г школи в с. Денисові.  Померла 2 березня 1977 року.   Про цю жінку ходили легенди і за її життя, і після нього. Вона залишила по собі цікаву літературну спадщину і світлу пам’ять серед галичан. А надто серед жителів села Денисова на Козівщині, де Іванна Блажкевич жила, творила, займалася громадською діяльністю. Творча діяльність та громадська робота Іванни Блажкевич отримали глибоку підтримку Ольги Кобилянської, Уляни Кравченко, Тимофія Бордуляка, з якими письменниця була в дружніх стосунках. Вона є автором популярних статей з питань літератури, етнографії, педагогіки.

  У Денисові створено музей-садибу Іванни Блажкевич. Восени 1988 року в Денисові споруджено їй пам'ятник роботи скульптора Івана Мулярчука. У 1993 році встановлено літературну премію імені Іванни Блажкевич, яка кожного року видається українським літераторам у її рідному селі на день народження письменниці. 

Відеопрезентація "Іванна Блажкевич : дорога віри і правди"

 

 Бібліофест XI "Бібліотек@: від стереотипів до креативності"

(28.09-30.09)

 

Бібліоселфі «Яскраві миті у бібліотеці»

Автограф-сесія Галини Шулим

Другий день  Бібліофесту  XI у бібліотеці №3 для дорослих. На свято, до бібліотеки завітали учні початкової школи ЗОШ №25. Ребуси, загадки, веселі вірші та історії, дитячий сміх і посвята в читачі.  

На зустріч прийшла письменниця-казкарка Галина Шулим. Вона розповіла про свої книги, читала казки, спілкувалася з дітьми. Всім сподобався артбук у вигляді музикальної скриньки за казкою Галини Шулим «Про справжню дружбу». 

День читацьких задоволень 
"Запрошуємо до читання"

24 серпня 2021 рік - 30 років Незалежності України

 

24 серпня 1991 року відбулося відновлення державної незалежності України, що увінчало тривалий шлях Українського народу до самостійності.

 Проголошення незалежності це логічне завершення українського державотворення у ХХ столітті. 

        24 серпня 1991 року українці остаточно утвердили свої прагнення жити у власному домі на власний розсуд. Однак боротьба триває й нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України. Це боротьба не лише за людей і територію, а за право бути собою, вільно вирішувати як жити, у що вірити, кого любити, з ким дружити, куди прагнути і яке майбутнє обирати. 30 років незалежності продемонстрували світу, що Україна відбулася як держава, здатна утверджувати демократичні цінності, відстоювати свободу, гідність та розмаїття, захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Нам вдалося побудувати толерантне суспільство, в якому знаходять спільну мову та взаємну повагу різні етнічні, релігійні, соціальні групи.               

Віртуальний круїз «Незалежна і єдина будь навіки, Україно!»

 

21 липня - 115-та річниця від д.н. поетеси, члена ОУН -
Олени Теліги

                                                  

   Її коротке життя було схоже на спалах: «Шалена любов до життя і шалена погорда до смерті. Чи може бути більш прекрасне і глибоке з’єднання?». Так писала і так діяла Олена Теліга – поет, літературознавець, громадський і політичний діяч, поза сумнівом, одна з найпомітніших постатей українського зарубіжжя.  

   Народилась вона 21-го липня 1906 року  і була страчена фашистами 21 лютого 1942 року. Довгі роки ім’я її було поховане разом з тілом у братській могилі, заховане радянськими заборонами і ідеологічними контролями, несправедливо стерте з пам’яті народу. Лише в останній час з темряви виринають окремі факти її життя, знаходяться загублені вірші, повертається заслужена шана. Найперше ж, що пригадується: палка патріотка і захисниця української державності, величезний поетичний талант. Вона спізнала найважливіше – любов до народу і любов до людини.  Народжена в Російській імперії, вихована на російській мові, але українка по духу і за походженням! 

Вона була сама жіночність і незламний борець. Вона знала, що таке багатство і не зламалась у бідності. Вона була однією з багатьох і єдиною в своєму роді.  22 лютого Телігу було розстріляно в Бабиному Яру. В камері, де вона перебувала перед розстрілом, знайшли напис, зроблений її рукою: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга". Зверху було викарбувано стилізований під меч тризуб. 

       

    Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов, до глибини душі схвильований непоправною втратою, так писав про Олену Телігу - "поетку вогняних меж", "полум'яну душу в червоній амазонці", чий бистролетний шлях "вітрами й сонцем намітив Бог" (О. Теліга): "Оригінальна в образах та ідеях, цілісна, як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі "прудконогої Діяни" ("кругом пані" - казав Шевченко), горда в наставленні до життя - вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії, позбавленої всього вульгарного, простацького. З'явилася вона, спалахнула - і згоріла на тяжкім та сірім, потім криваво-чорнім небі війни й революції, неначе блискуча звізда, лишаючи яскраве світло по собі..." 

    

  Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо у лютому 1942 р. Копії ж збереглися в учасників підпілля, а згодом вони перевезли її поезію на еміграцію. Там і побачила світ перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» (1946). Написала Олена Теліга небагато поезій, але ці поезії свідчать не тільки про глибину таланту, а й щиру і палку любов до України.

   Запрошуємо на перегляд віртуальної фото-експозиції "Олена Теліга : життя , як спалах зорі..."

 28 червня - День Конституції України

             Конституції незалежної України - 25 ! 28 червня 1996 року був прийнятий Основний Закон держави. Парламент України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняв Основний Закон України – Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної української держави як повноправної учасниці світового співтовариства.

                                                                  

    Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.  

  

      Перша Конституція в історії України датується 5 (16) квітня 1710 р., коли гетьман у вигнанні, перший лідер української політичної еміграції Пилип Орлик склав документ під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» в місті Бендери (нині це територія Республіки Молдова) з такою декларацією: «Україна по обидва боки Дніпра має бути на віки вічні вільної від чужого панування». Вона вважається також однією із перших конституцій у світі! І через сотні літ Україна стала незалежною державою зі своєю Конституцією.

     Ст.20 Конституції України
     Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

  Герб, прапор і гімн — це основні державні символи , котрі мають давню і цікаву історію. Заглибимося в неї… Патріотична онлайн-абетка : ми уявно переглянемо цікаві сторінки історії нашої країни. Згадаємо державні символи, відчуємо гордість за нашу Батьківщину, за народ наш, часточкою якого є ми з вами.

  Вітаємо Вас з державним святом – Днем Конституції України!  Хай мир і взаєморозуміння сприяють подальшій розбудові нашої державності, становленню достатку в кожній сім’ї.

5 червня відзначається Всесвітній день охорони навколишнього середовища. 

    Цього дня 1972 року в Стокгольмі відкрилася Конференція Організації Об’єднаних націй з проблем довкілля, наслідком якої стало створення Програми Організації об’єднаних націй з довкілля (ЮНЕП).   Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища. «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами» – так було поставлене питання в цьому зверненні.

  Всесвітній день охорони навколишнього середовища є одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати політичний інтерес і відповідні дії.

  Ми всі живемо на одній планеті, і забруднюючи її, шкодимо у першу чергу самим собі та своїм нащадкам. Кожен для себе повинен знайти шляхи, для покращання навколишнього середовища. Можливо, хтось прибере сміття в своєму дворі, а дехто просто не залишить слідів свого перебування на природі. Але разом ми зробимо навколишнє середовище кращим, і надалі не забуватимемо про його охорону та збереження природних скарбів. Велику спадщину щодо виховання молодших школярів через світ природи залишив нам видатний педагог В.О. Сухомлинський. Він надавав особливого значення впливу природи на формування, становлення та розвиток особистості дитини молодшого шкільного віку. «Людина була і завжди залишиться сином природи, і те, що ріднить її з природою, повинно використовуватися для її залучення до багатств духовної культури, – казав Сухомлинський. – Світ, що оточує дитину, це, насамперед, світ природи з безмежним багатством явищ та невичерпною красою. Я бачу виховний сенс у тому, щоб дитина бачила, розуміла, відчувала, переживала, осягала велику таємницю життя в природі...»   

  Запрошуємо на віртуальний еко-урок  "Хай б'ється завжди земне серце природи".